Бережіть своїх дітей

Поради батькам "Бережіть своїх дітей"

                   Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новин, кінофільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв.

1. Пам'ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тим, що вона бачить на екрані, і тим, що буває в її повсякденному житті. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, а лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж "поповнили" лави жертв, тобто стали вторинними жертвами. Для малих не так уже й істотно, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Уже сама інформація для них завжди стресова: вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей, до світу.

2. Налаштовуєте дитину, на готовність, допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими.

3. Пам'ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо "заражаємо" власними страхами своїх дітей.

Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас тривожить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбувається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

4. Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки.

5. Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей — у магазинах, міському транспорті, на базарах. Швидкість реакції, вміння діяти злагоджено — якості, необхідні в екстремальних ситуаціях.

Якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова про це обов'язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще "озброюють" дитину досвідом.

6. Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам, що їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.

7. Спільне обговорення критичних ненормативних подій у сімейному колі допоможе малому усвідомити: членам родини зрозуміле її хвилювання, вони дуже співчувають людям, які постраждали. Це сприяє розвитку в малюків важливих почуттів — емпатії, співпереживання, справедливості, бажання допомогти тощо.

8. Розмовляючи із сином чи донькою про тероризм, теракти, обов'язково враховуйте особливості їхнього віку. Так, молодші діти ще не зовсім розуміють, що це таке "теракт". Тому в розмові з ними не варто розділяти поняття "тероризм" і "війна". Скажіть, наприклад, так: "Погані, злі люди влаштували бійку (або почали війну)". З дітьми п'яти-дев'яти років уже варто обговорювати сам факт теракту і грати в ігри-припущення: "Якщо ти побачив...", або "Як би ти вчинив, коли б...". У такій ігровій формі діти вчаться обмірковувати свої дії в екстраординарних випадках, тобто це акцентує їхню увагу саме на практичному боці справи.

9. Будьте уважні до переживань своєї дитини, щоб своєчасно з'ясувати, що її тривожить, лякає.

10. Шановні батьки! Якщо ви помічаєте у вашої дитини порушення емоцій, психічної рівноваги, фізичного здоров'я (поганий сон, апетит абощо), негайно з'ясуйте причини цих розладів і душевно поговоріть із нею. Так ви зможете надати їй своєчасну допомогу. Якщо ж ви не зможете зробити це самі, зверніться до фахівців — медиків, психологів, педагогів.

11. Пам'ятаймо! Чим більше дитина буде мотивована на пізнання себе, інших людей, світу, в якому живе, тим глибшою, компетентнішою, розвиненішою особистістю вона буде.У світі ще чимало проблем, пов'язаних з тероризмом, сирітством, самотністю, безпритульністю, страхами, тривогою... Треба зрозуміти й прийняти те, що проблеми були, є і будуть. їх не уникнути, вони — невід'ємна частина життя, а саме тому всі маємо навчитися гідно долати, розв'язувати їх.

Головне — як людина переносить труднощі, "відроджується", як навчає своїх дітей і як сама вчиться жити, радіти на повні груди. Мабуть, це і є найвищою насолодою і справжнім повноцінним людським Життям!