Для вас батьки!

                                                                                 Консультація для батьків

Поговоримо про культуру поведінки

      Дошкільне дитинство – короткий, але важливий період у становленні особистості. У ці роки дитина отримує початкові знання про навколишній світ, у неї починає формуватися певне ставлення до людей, до праці, навички моральної поведінки, характер. З раннього дитинства дитина вступає в складну систему взаємин з оточенням ( вдома, у дитячому садку тощо) і набуває досвіду суспільної поведінки. На сучасному етапі розвитку української педагогічної науки і практики актуальною є тема формування основ культурних засад молодого покоління. Поняття культури поведінки дошкільника можна визначити як сукупність корисних для суспільства стійких форм повсякденної поведінки в побуті, у спілкуванні, у різних видах діяльності. У змісті культури поведінки дошкільників умовно можна використати такі компоненти: культура діяльності,

культура спілкування, культурно – гігієнічні навички і звички.

    Культура діяльності проявляється в поведінці дитини на заняттях, в іграх, під час виконання трудових доручень тощо. Формувати у дитини культуру діяльності – означає виховувати у неї звичку утримувати в порядку місце, де вона грається, діє, навчається, вміння доводити до кінця розпочату справу, дбайливо ставитись до іграшок, речей, книг. Важливим показником культури діяльності є прагнення до цікавих, змістовних занять, уміння цінувати час. У старшому дошкільному віці дитина має навчитися регулювати свою діяльність і відпочинок, швидко і організовано виконувати гігієнічні процедури, ранкову гімнастику. Це буде доброю основою для формування в неї навичок ефективної організації праці.

      Культура спілкування передбачає дотримання дитиною норм і правил спілкування з дорослими та однолітками, які ґрунтуються на повазі й доброзичливості, з використанням відповідного словникового запасу і форм звертання, а також ввічливу поведінку у громадських місцях, побуті.

     Культура спілкування передбачає ще й уміння утримуватися від непотрібних у тій чи іншій ситуації дій, слів, жестикулювання. Дитину треба привчати помічати стан інших людей. Уже з перших років життя дитина має розуміти , коли можна побігати, а коли треба стримати свої бажання, зважаючи на тих, хто поряд, тобто діяти, керуючись почуттям поваги до довколишніх. Саме увага до тих, хто поряд, у поєднанні з простотою, природністю в умінні розмовляти і проявляти свої почуття характеризують рівень розвитку культури поведінки дитини і, зокрема культури спілкування.

     Культура спілкування неможлива без культури мови. Культура мови передбачає наявність у дошкільника достатньої кількості запасу слів, уміння говорити лаконічно, спокійно.

Вимоги до формування культури поведінки:

• Розвивати самосвідомість дитини;
• Розширювати етичні уявлення про добро, справедливість, чесність;
• Спонукати дітей виявляти любов і повагу до батьків, близьких людей, оточення;
• Вчити поводитися з людьми, зважаючи на їхній вік, фізичний стан та настрій;
• Виховувати повагу до праці дорослих, дбайливе ставлення до її результатів;
• Вчити відповідально ставитись до трудових доручень, доводити до кінця розпочату справу;
• Вчити допомагати дорослим у доступних видах праці;
• Поглиблювати знання про правила безпечної поведінки;
• Розвивати соціальні навички: розуміння інших людей, самоповагу;
• Формувати навички спілкування, визнання помилки, вміння радіти успіхові інших.

    Треба збагачувати стосунки дітей і дорослих спільними справами, взаємною відповідальністю, увагою до інтересів кожного. Вчити бути відвертими, доброзичливими, щирими, сумлінно виконувати доручення, допомагати дорослим, піклуватися про літніх людей і молодших дітей. Учити хлопчиків поважати дівчаток, а дівчаток – бути ніжними, уважними, дякувати за допомогу.