Для вас батьки!

 Патріотичне виховання в сім'ї

       Сім’я - найбільша людська цінність. В сім’ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і  багатогранних виявленнях, тут проходить її громадянське становлення формується світогляд та естетичні смаки.

Здійснюючи раннє родинне виховання, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та психічного становлення особистості,  забезпечення дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища.

В дошкільному віці основою родинного виховання є формування в дітей гуманістичної моралі, естетичної культури, готовності до праці, до захисту рідної землі, патріотичних почуттів.

Українське народознавство - основне джерело родинного виховання. У родині діти одержують уявлення про культуру, звичаї, обряди, традиції,  психологію українського народу, намагаються їх підтримувати та впроваджувати у своє життя.

Родина дає дошкільникам уявлення про зовнішню і внутрішню культуру людини, виховує шанобливе ставлення до матері і батька, до старших, милосердя у ставленні до немічних, калік, сиріт, формує уявлення про загальнолюдські моральні вартості, привчає до добросовісної праці, повагу до людей праці.

Однією з умов успішного сімейного виховання є довіра до дітей, надання

їм самостійності. Якщо малюк бачить, що дорослі вірять у його сили, чесність, доброту, порядність, вірять у те, що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довір'я укріплює його, вселяє впевненість у своїх силах, породжує бажання стати кращим.

Характеризуючи умови успішного виховання дітей, не можна забувати про чуйне ставлення до найстарших членів родини-бабусі й дідуся.

Нерідко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий  шлях, зробили багато для країни і для нас особисто. Важливо уявити, як ранять їх такі грубі репліки: “Що ви розумієте?”, “Хто вас запитує?" та інші.

Єдність вимог, їх розумна послідовність, звичайно, вимагають від дорослих нервових зусиль, уміння поступитися власним бажанням. Чим раніше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з часом і для батьків і для неї. Спільні турботи про долю дітей, звичайно, головне, що об’єднує батьківські зусилля довгій і тернистій ниві життя.

І, нарешті, пам’ятайте, що наші діти - це наша старість. Правильне виховання  - це наша щаслива старість, погане виховання - це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед державою.